ІСТОРІЇ DESTINAT
Пряниковий переїзд

Найменший пряник зник із дека.
У цьому не було б нічого незвичайного, крім сліду глазурі по столу та тихого постукування за цукорницею.
Нубо поклав качалку.
«Чи може наше печиво ходити?»
Орумі зазирнув під стіл.
«Ще вранці не вміло».
Фіра підняла цукорницю. Маленький пряниковий чоловічок тягнув стрічку по столу. Позаду нього ковзала половинка шкаралупи волоського горіха, у якій лежали дві родзинки та крихта кориці.
«Куди ти йдеш?» — запитала вона.
«Шукаю дім. Бажано з видом на ялинку».
Орумі сів на підлогу, щоб краще роздивитися його. Раніше, прикрашаючи печиво, він уявив, як цей маленький чоловічок потягується після довгого відпочинку на деку. Він уявив це настільки чітко, що світ, очевидно, вирішив спробувати.
«Ти вже знайшов адресу?» — запитав він.
Пряниковий чоловічок показав на великий перевернутий кухоль на підвіконні.
«Там. Тільки я не міг знайти дорогу».
Нубо підняв кухоль. Пряниковий чоловічок зайшов під нього, зробив кілька кроків і відразу вийшов.
«Темно».
Нубо перевернув кухоль на бік.
«Тепер у тебе є двері».
Кухоль покотився в борошні. Пряниковий чоловічок встиг відскочити вбік, але речі в його горіховій шкаралупі зникли під хмарою білого пилу.
«А ось і твій зимовий сад», — зауважив Орумі.
Фіра змахнула борошно з маленького мисливця за домом.
«Зачекай хвилинку. Де б ти насправді хотів жити?»
Пряниковий чоловічок деякий час думав над цим.
«Близько до вас. Але у власному помешканні. З місцем для столика».
Фіра пересунула порожні вазони вздовж підвіконня й знайшла місце біля ялинки. Із шухляди вона дістала широку чайну чашку, якою ніхто не користувався. Її край був надщерблений, але вона досі пахла чаєм і апельсинами.
Нубо оглянув її округлий бік.
«Покотиться».
Підставки він зробив із двох шматків пробки, а низький поріг — із шматка дерева. Він підібрав усе так ретельно, що чашка не поворухнулася навіть тоді, коли Орумі випадково вдарив ліктем об підвіконня.
Орумі подумав про крихітне світло. Під вигнутою стелею чашки з’явилася лампа завбільшки з горошину. Потім він почав вирізати паперові штори. Перша була більша за весь будинок. Друга пасувала до вікна, якого ще не існувало.
«Можемо повісити біля дверей», — вирішив пряниковий чоловічок. «Тоді з-за шторки буде чудовий краєвид».
Фіра вистелила чашку зсередини висушеною пелюсткою й принесла мисочку з жолудевої шапочки. Нубо зробив стіл із ґудзика на короткій котушці з-під ниток і встановив його біля мисочки. Працюючи, він раз у раз заглядав усередину, перевіряючи, чи буде в маленького мешканця місце для пересування.
«Залиште трохи місця біля дверей», — попросив пряниковий чоловічок. «Для відвідувачів».
Коли настав Святвечір, троє друзів сіли за свій стіл. На підвіконні в дверях чайної чашки світилася крихітна лампа. Зсередини долинув стукіт маленької ложечки об ґудзик.
«Заходьте!» — обізвався пряниковий чоловічок.
Нубо першим став навколішки. Фіра нахилила свою корону з пелюсток, а Орумі ліг на животик, щоб зазирнути всередину. Три крихітні шматочки апельсинової шкірки чекали на столі.
«Для вас», — сказав їхній господар. «Я сам їх приготував».
Найменша зірочка на обличчі Нубо яскраво сяяла.
«Дуже просторо».
«Я знаю», — відповів пряниковий чоловічок. «А завтра я облаштую сад».
Орумі подивився на решту підвіконня.
«Наскільки великий?»
Пряниковий чоловічок приклав руку до чола й подивився на вазон.
«Аж до тієї гори, для початку».
Він показував на мандарин.